• село Липівка
    село Липівка
  • Пам`ятник Василю Савчуку на псевдо
    Пам`ятник Василю Савчуку на псевдо "Сталь", провіднику ОУН-УПА Буковини у селі Ямниця
  • Скульптура ангела-охоронця на дорозі Тисмениця-Івано-Франківськ
    Скульптура ангела-охоронця на дорозі Тисмениця-Івано-Франківськ
  • Криївка, с.Клубівці
    Криївка, с.Клубівці
  • Тисменицька районна рада
    Тисменицька районна рада
  • Монастир Успіння Матері Божої, с. Погоня
  • Духова криниця, с-ще Єзупіль
    Духова криниця, с-ще Єзупіль
  • Пам`ятник Т.Г. Шевченку, с-ще Лисець
    Пам`ятник Т.Г. Шевченку, с-ще Лисець
  • с. Пшеничники
    с. Пшеничники
  • Духовний комплекс у селі Нові Кривотули
    Духовний комплекс у селі Нові Кривотули
---------   ВІТАЄМО НА САЙТІ ТИСМЕНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ   ---------

Загальна інформація про Тисмениччину

Тисменицький район має багатовікову історію. Його територія була заселена ще з давніх часів, про що свідчать пізньопалеолітичні (40-11 тис. років до н.е. ) стоянки, знайдені біля сіл Довге, Рошнів, Стриганці, а також на околиці Тисмениці в урочищі “Могила”. В добу неоліту (6-4 тис. років до н.е.) територію району освоюють носії культури лінійно-стрічкової кераміки – перші землероби і скотарі, котрі засновують свої поселення (с. Марківці, с. Павлівка). Пам’ятки трипільської культури знаходимо поблизу сіл Козина, Марківці, Одаї та Хом’яківка. Доба пізньої бронзи представлена пам’ятками та городищами культури Гава (с. Хом`яківка, м. Тисмениця). У 1878 році під лісом поблизу с. Черніїв був віднайдений скарб з юдейських, нікейських, палестинських та римських срібних монет ІІ ст. до н.е. – І ст. н.е., а поблизу с. Підпечери у 2016 році віднайдено поховальний комплекс часів Пшеворської культури (ІV-V ст. н. е.).

У кінці ІХ на початку Х століття землі сучасної Тисмениччини були включені до складу Київської Русі. У середині Х ст., внаслідок послаблення Києворуської держави, тут виникає Велика Біла (Нехрещена) Хорватія – перше державне утворення слов’ян Прикарпаття. Проте вже наприкінці Х ст. київський князь Володимир Великий повернув край під свою владу. У 1199-1349 роках Тисмениччина – невід’ємна частина Галицько-Волинської держави. З 1349 до 1772 року наша земля була окупована Польщею. Більшість населених пунктів Тисмениччини вперше згадуються в писемних джерелах кінця XIV-середини XVI ст.: Тисмениця (1062 рік), Тязів (1222 рік), Липівка (1349 рік), Драгомирчани (1378 рік), Черніїв (1387 рік), Чорнолізці (1390 рік), Загвіздя (1394 рік), Старий Лисець (1416 рік), Братківці (1427 рік), Марківці (1435 рік), Старі Кривотули (1436 рік), Угринів (1440 рік), Ямниця (1444 рік), Клубівці (1520 рік), Павлівка (1586 рік), Радча (1606 рік).

Зміст господарського життя краю в той період характеризувався двома головними факторами: ремеслом і торгівлею. У 1448 році місто Тисмениця отримало Маґдебурзьке право. У XV-XVІІ ст. Тисмениця – один із значних ремісничих і торгівельних центрів нашого краю і всієї Галицької землі. Тут, окрім торгівлі, набувають поширення кушнірські та швейні ремесла з цеховою організацією виробництва. З середини XVIII століття тисменицькі кушнірі славилися не лише в Речі Посполитій, але й у цілій Європі.

Впродовж XV-XVII ст. Тисмениччина неодноразово зазнавала татарсько-турецьких нападів та спустошень. Проте минали роки і на колишніх згарищах знову відроджувалось і вирувало життя.

У 1772 році внаслідок першого поділу Речі Посполитої Галичина, і Тисмениччина зокрема, була приєднана до Австрійської імперії, під пануванням якої перебувала аж до 1918 року. В цей період в краї розвивається торгівля, а серед ремесел найбільш розвинутими були кушнірство, сап’янове виробництво та виправка шкір. У 1834 році у Тисмениці була збудована хутрова фабрика, продукція якої йшла на експорт. Також розвинутими промислами були гончарство, ковальство, пекарство, склярство, столярство, ткацтво та ін.

Після скасування панщини у 1848 році відбувається пробудження національної свідомості галицьких українців. У краї розпочався рух за збереження самобутності українського народу, його культури, історичного минулого, за його національні права. Славу захисника інтересів місцевого селянства заслужив ямничанин Іван Смицнюк (1770-1843), який двічі ходив до імператора зі скаргами на свавілля місцевих урядовців, за що й був ними жорстоко вбитий. Місцеві чиновники, які переважно були не українцями, всіляко перешкоджали українцям обиратися до органів влади та фальшували їхній вибір. Так, у 1897 році в с. Черніїв такі дії урядовців призвели до виступу селян, під час якого був вбитий Петро Стасюк, місцевий кандидат. Вибори отримали назву “криваві”.

У 1868 році у Львові засновано культурно-просвітницьке товариство “Просвіта”. А до початку ХХ ст. осередки Товариства успішно діяли вже по всій Тисмениччині, засновуючи читальні, ведучи пропагандистську і роз’яснювальну роботу серед місцевого населення та організовуючи спортивні і культурно-просвітницькі товариства “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”, “Рідна школа”, “Відродження”, “Сільський господар” та ін.

Визначною подією є створення в 1905 році в селі Єзупіль першого в Галичині кооперативу “Спілкова крамниця”. Його засновником і натхненником став Іван Петрушевич (1875-1950), уродженець Єзуполя, син місцевого пароха, який, відбувши кооперативні курси в Англії, повернувся додому розбудовувати кооперативне життя.

Щоб піднести господарську культуру серед українського населення, “Просвіта” почала створювати власні фахові школи. Першим таким закладом не тільки на Тисмениччині, а й в Галичині була, заснована у 1906 році, господарсько-садівнича школа у селі Милування.

Перша світова війна 1914-1918 рр. принесла незліченні горя і біди на долю українців Тисмениччини: десятки тисяч вбитих і сотні тисяч скалічених, голод і епідемії, репресії та численні руйнування інфраструктури краю. З початком війни було створено військове формування – легіон Українських Січових Стрільців, які прославилися в численних боях проти російської армії. Серед тисяч героїв були й наші земляки. Зокрема, Дмитро Катамай зс. Ямниця, четар УСС та проектант стрілецького головного убору – так званої “мазепинки”.

Після завершення війни вояки легіону УСС і австро-угорської армії поповнили лави Української Галицької Армії. У кожному селі Тисмениччини можна побачити насипану могилу, що символізує пам’ять про боротьбу Українських Січових Стрільців за волю України.

Після розпаду Австро-Угорщини у листопаді 1918 року оголошено про створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Повсюдно створювалися українські органи влади. Чимало земляків стали урядовцями в новій державі. Так, уродженець Тисмениці, Кость Левицький став першим головою уряду ЗУНР, а Мартин Королюк з Чернієва – членом Повітової Ради, керуючим справами селянства, його заступником було обрано Якова Остапяка з села Радча. Одночасно було розпочато формування національного війська – Української Галицької Армії (УГА). 22 січня 1919 року українське населення Тисмениччини і всієї Галичини вітало історичний Акт Злуки – об’єднання ЗУНР з Українською Народною Республікою (УНР).

Відразу ж після проголошення ЗУНР відроджена Польща, Росія та Румунія розпочали війну проти української держави. У важких боях гинули тисячі українських героїв, обороняючи рідну землю. Влітку 1919 року Тисмениччина була окупована польськими військами, а восени того ж року фактично перестала існувати українська держава. З волі західноєвропейських лідерів Тисмениччина, як і вся Східна Галичина, була передана Польщі.

Міжвоєнний період в історії Тисмениччини в суспільно-політичному та культурному житті характеризувався постійними утисками, гнобленням та репресіями українського населення з боку окупаційної влади. Проти польської політики “пацифікації’ (умиротворення) різко виступали нелегальні Фронт Національної Єдності (ФНЄ) та Організація Українських Націоналістів (ОУН). Тисячі патріотів, в основному молоді хлопці та дівчата, були таємними членами цих організацій. Вже за кілька років вони стали міцним ядром нової української армії, борцями за волю України.

З початком Другої світової війни та падінням Польщі восени 1939 року, Тисмениччина, як і вся Галичина, була окупована радянською армією. Два роки більшовизму – це десятки тисяч закатованих, сотні тисяч репресованих, заборона всього українського…

Німецько-радянська війна 1941-1945 рр. – найтрагічніша сторінка в історії Тисмениччини і України в цілому. На зміну радянському окупанту прийшов німецький. Новий окупант приніс в наш край смерть, горе і лихо.

У жовтні 1942 року було створено Українську Повстанську Армію (УПА). Тисячі молодих патріотів влилися до лав нового війська та стали боронити Україну від німецьких, а згодом і від радянських окупантів. Багато уродженців Тисмениччини стали керівниками підрозділів ОУН-УПА. Так, ямничанин Василь Савчак на псевдо “Сталь” у 1945-1950 рр. був керівником Буковинської округи ОУН. Володимир Караванович із с. Ямниця та Михайло Данилюк (“Руслан”) із с. Черніїв входили до проводу повітової екзекутиви ОУН. Тлумацьку районну ОУН очолювали Ярослав Гетьман (“Степан”) з с. Братківці, а після його загибелі у 1945 році Григорій Вацеба (“Сулима”) з с. Радча. Сотенним УПА був уродженець с. Павлівка Павло Когуч, який загинув у 1951 році у бою з опергрупою МГБ. Затяжні рейди Буковиною і Бессарабією здійснювала покутська сотня “Дністер” на чолі з Михайлом Юрцуняком (“Юрко”), уродженцем с. Підпечери. Загалом близько 10 тисяч мешканців Тисмениччини воювали в лавах УПА. Загинули в боях близько двох тисяч наших краян. Десятки тисяч були репресовані червоним окупантом за зв’язок з підпіллям. Український спротив комунізму тривав аж до середини 1950-х – початку 1960-х рр.

З 1944 до 1991 року Тисмениччина знову перебуває в умовах комуністичного режиму. В цей період українське населення краю пройшло через голод 1946-1947 рр., репресії, які тривали аж до середини 1980-х рр., ліквідацію Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) у 1946 році, колективізацію, русифікацію.

24 серпня 1991 року здійснилася одвічна мрія українського народу – проголошено незалежність України. З цього часу наша держава вступила в новий етап історичного розвитку.

Мешканці Тисмениччини були активними учасниками Помаранчевої революції (з 22 листопада 2004 року по 26 грудня 2004 року) та Революції Гідності (з 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року).

З початком російської агресії в 2014 році сотні тисяч патріотів стали на захист незалежності та соборності України. Багато новітніх українських патріотів віддали життя у боротьбі проти російського окупанта, серед яких і наші земляки: Володимир Данилюк, 1991 р.н., житель с. Черніїв (батальйон “Прикарпаття”). Указом Президента України від 26 лютого 2015 року № 109 Володимир Данилюк нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно); Сергій Харенко, 1984 р.н., житель с. Рошнів (21 батальйон); Іван Чорнолізький, 1979 р.н., уродженець Чорнолізців, житель с. Хом’яківка; Руслан Кожушний, 1976 р.н., уродженець с.Чукалівка (55 бригада).

Тисменицький район – батьківщина таких відомих особистостей:

  • Йов Княгиницький (бл. 1550-1621), м. Тисмениця, український церковний діяч, викладач Острозької школи, засновник Великого (Манявського) Скиту (1612). У 2004 році зарахований до лику місцево шанованих святих.
  • Іван Петрушевич (1875-1950), с-ще Єзупіль, український письменник, сценарист, перекладач, громадсько-культурний діяч української діаспори в Канаді, Америці. Навчався в університетах Львова, Гайдельберга, Єни. Був діячем українського товариства “Просвіта”. З 1913 року – в еміграції. Співпрацював з українськими дипломатичними місіями УНР, був секретарем дипломатичного представництва ЗУНР у Лондоні (1920-1923 рр.).
  • Павло Волосенко(1876-1958), м. Тисмениця – інженер, громадський діяч. Член наукового товариства ім. Т. Шевченка. Один із керівників Української радикальної партії. У 1909 році переїхав до Харкова, де відкрив бюро санітарної служби. У 1918 році працював у Міністерстві шляхів УНР. У 1920-х рр. викладав у Львівській політехніці. Від 1926 р. – власник будівельної фірми у Львові. Один із засновників Українського технічного товариства; член товариств Основа, Просвіта. Проектант і будівничий Українського Народного Дому у Тисмениці (1906).
  • Володимир Войцюк (1930-2010), с-ще Єзупіль, український педагог, член Спілки краєзнавців Прикарпаття. Меценат патріотичних кінострічок “Голод-33”, “Нескорений” та “Атентат – Осіннє вбивство у Мюнхені”; бронзового монумента з нагоди 85-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (м. Івано-Франківськ).
  • Памво Беринда (др. пол. XVI ст. - 1632), с-ще Єзупіль, діяч української культури, мовознавець, лексикограф, друкар, гравер, автор першого друкованого українського словника “Лексикон словенороський” (1627).
  • Іван Смицнюк (1770-1843), с. Ямниця, відставний солдат, захисник прав і свобод місцевого селянства.
  • Іван Озаркевич (1795-1854), с. Драгомирчани, священик, громадський діяч, просвітитель, драматург, поет, перекладач, художник, організатор аматорського театру в Коломиї, який здійснив першу в Галичині прилюдну українську виставу.
  • Кость Горбаль(1836-1903) – м. Тисмениця, педагог, письменник, громадсько-культурний діяч. Закінчив Чернівецьку гімназію (1861), Львівський університет (1864). У 1865 р. видавав і редагував журнал Нива, 1867 р. – газету Русь. Викладав у гімназіях Тернополя, Стрия і Перемишля. Активно працював для розвитку духовного життя Галичини, українського письменства. Основні твори: Спомини з молодих літ, автобіографічне оповідання Мати, Виїзд на посаду і Три брати шукають долі, а також політичні нариси, гумористично-сатиричні фейлетони.
  • Юліан Целевич (1843-1892), с. Павлівка, український історик, етнограф, педагог, доктор філософії, автор “Історії Скиту Манявського” (1887), дослідник народного опришківського руху.
  • Йосип Гурик (1853-1924), с. Угринів, селянин, громадський діяч, муляр (будівничий мостів, у Станиславові – залізничний міст). Посол Галицького Сейму в 1889-1895 та 1901-1907 роках.
  • Ян Гануш (1858-1887), с. Колодіївка, відомий польський мовознавець-індоєвропеїст і славіст, доцент Віденського університету. Автор статей про українську мо­ву та мовознавство.
  • Кость Левицький (1859-1941), м. Тисмениця, видатний громадсько-політичний діяч, історик, правознавець. З листопада 1918 р. – голова Державного секретаріату ЗУНР, пізніше – голова урядової комісії з виборчої реформи. У липні 1941 року – засновник, голова Національної Ради у Львові.
  • Мартин Королюк (1866-1928), с. Черніїв, український культурний та громадський діяч, багаторічний сільський війт, член Української Радикальної Партії. Діяч ЗУНР. Делегат Української Національної Ради ЗУНР від Станіславівського повіту.
  • Дмитро Катамай (1887-1935), с. Ямниця, український військовик (четар Легіону УСС), публіцист і редактор, громадський діяч. Автор проекту стрілецького головного убору – так званої “мазепинки”.
  • Василь Савчак (псевдо: “Сокіл”, “Сталь”, (1922-1950), с. Ямниця, окружний провідник ОУН Коломийщини (1944-1945), окружний провідник ОУН Буковини (початок 1945-1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги. Загинув у жовтні 1950 року у бою з МГБ.
  • Роман Федорів (1925-2001), с. Братківці, відомий український письменник, редактор журналу “Дзвін”. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993 р.).
  • Остап Гнатюк (1933-2004), с. Козина, художник, живописець, графік, член Національної спілки художників України з 1965 року. Основні твори: мозаїки “Опришки”, “Дівчина і козак”; “Господар полонини”, “Олекса Довбуш”; триптих “Т. Шевченко – поет усіх народів світу”, “Гуцульське кохання”; серія “Пори року в Карпатах”, “Легенди про Олексу Довбуша”, “За Дністром село”, “Парусні яхти”, “Моє Придністров’я”, “Вдалині гора Хом’як” , “Данило Галицький у поході”, “Осінь у Хом’яківському лісі”, “Чорногора”, “Гуцульське весілля”, “Олекса Довбуш і опришки”, “Козацький відпочинок” та багато інших.
  • Олег Лишега (1949-2014), м. Тисмениця, український поет, драматург і перекладач. У 2000 році одержав нагородуПЕН-клубуза найкращий поетичний переклад англійською мовою збірки Вибрані вірші Олега Лишеги. Книга Лишеги Друже Лі Бо, брате Ду Фу в 2010 році увійшла до довгого списку премії української служби Бі-Бі-Сі Книга року Бі-Бі-Сі. 2013 лауреатом преміїЛітАкцент року – 2012в номінації Художня література за збірку Великий міст”.

В Тисмениці у 1815 році народився Якуб Фрейд, батько всесвітньо відомого австрійського психолога і психіатра Зиґмунда Фрейда.

ГЕОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Тисменицький район утворений 11 березня 1982 року. До цього носив назву Івано-Франківський.

Тисменицький район розташований у північно-східній частині Івано-Франківської області. Відстань від районного центру до м. Івано-Франківськ – 11 км, близько 150 км від географічного центру Європи.

Тисмениччина межує із Галицьким районом на півночі, Тлумацьким – на сході, Коломийським та Надвірнянським – на півдні, Богородчанським – на південному заході та Калуським – на північному заході. На північному сході є невелика смуга межі з Тернопільською областю.

Район розташований в межах південно-західної околиці Східно-Європейської платформи (Волино-Подільське плато). Територія між ріками Бистриця і Дністер біля Тлумача має назву Придністровське Поділля.

 

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Водні ресурси району представлені ріками Дністер, Бистриця-Солотвинська, Бистриця-Надвірнянська, Ворона, Стримба, іншими малими річками, озерами й ставками природного та штучного походження.

Водопостачанням і водовідведенням район забезпечують Тисменицьке водоканалізаційне підприємство та ПП “Райсількомунгосп”. Вода до Тисмениці подається з м. Івано-Франківськ водопроводом Хриплин-Тисмениця. Сільські населені пункти забезпечуються водою з місцевих джерел підземних вод шахтними колодязями (за винятком с. Козина, де вода постачається місцевим водопроводом із природних джерел). Промислові підприємства забезпечуються водою з локальних свердловин.

Земельні ресурси, ґрунти. Територія району досить різноманітна за фізико-географічними умовами, що, безперечно, впливає на різноманітність рослинного покриву. Ґрунти у південно-східній та східній території району дерново-опідзолені та чорноземно-лучні, а у північно-східній – карбонатні й глинисто-піщані. В Придністровській зоні вміст гумусу в ґрунтах збільшується до 3-4 відсотків, що є великим поштовхом щодо розвитку тут культури землеробства.

Рельєф – горбистий, порізаний глибокими долинами річок. Найвища точка – 435 м над рівнем моря.

Надра. Надра Тисменицького району багаті на мергелі, вапняк, гравій, пісок, глину, які використовуються для виробництва будівельних матеріалів. Є мінеральні джерела: “Левада” (село Чорнолізці); “Джерело Якова”, “Девайтіс” (ТОВ “Аріон”, село Драгомирчани); “Старолисецьке” (село Старий Лисець); “Угринівське” (село Угринів).

Клімат району помірно-континентальний. Середні температури липня +18С, січня -5С. Середня річна кількість опадів 600-800 мм. Сніговий покрив нестійкий (40-80 днів).

Флора. На території району чергуються луги і широколистяні ліси, що мають в основному два яруси. В першому ярусі зустрічається ясен, явір, клен польовий, у другому – дуб, граб, бук, липа, береза, вільха, черемха, черешня.

Функціонує п’ять лісництв: Дністровське (пл. 3223 га), де знаходиться ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Козакова долина” (урочище, цікаве скельними утвореннями та печерами карстового походження); Марківецьке (пл. 3273 га), Рибненське (пл. 2677 га), де знаходиться заповідне урочище “Рибне” (рідкісні для Прикарпаття ялицево-дубові насадження віком понад сотню років); Тисменицьке (пл. 3046 га) та Ямницьке (пл. 2691 га). До заповідних зон Тисменицького району також віднесено дендропарк “Дружба” (с. Угринів) та урочище “Сілецьке” (с. Сілець).

Фауна. Для зони мішаних лісів району найбільш типові такі види тварин, як лось, косуля, свиня дика, білка, куниця лісова, борсук, соня лісова, на луках і болотах водяться полівка лісова, лісова і польова миші, бурозубки звичайна і мала, кріт. Зайцеподібні у фауні району представлені лише одним видом – зайцем-русаком, який водиться скрізь. Багато є лисиць, популяція вовків – рідкісна. 3 птахів – тетерев, рябчик, глухар, шпак, синиця, дика качка, кулик, деркач, куріпка сіра, перепілка, іволга, сорокопуд, дятел строкатий, чайка, лелека білий, мухоловка сіра, щеврик лісовий, берестянка, дрізд чорний та дрізд співочий, зозуля звичайна, горлиця звичайна. З плазунів поширені гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка та інші. Із земноводних – тритони, ропухи, жаби та ін. З комах – комар, короїд, хрущ, ґедзь. Останніх багато на заболочених місцевостях. На поширення та розселення окремих видів птахів помітно впливає господарська діяльність. Скоротилась чисельність кібчика, яструба великого, шуліки рудого. Значно порідшали колонії сірих чапель. Фауна характеризується різким зменшенням водно-болотних видів пернатих.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

Промисловий комплекс району представлений 39 підприємствами з різними видами економічної діяльності, які є основними.

Найбільші підприємства району: ПАТ “Івано-Франківськцемент”, ПАТ завод ТОС “Барва”, ТОВ “Падана Кемікал Компаундс”, ТОВ “Дена Метал Україна”, ТОВ “Аріон”, ПрАТ “Барва Промтара”, СП “МPV-Юкрейн”, ТОВ “Мірам”, ВАТ “Хутрофірма “Тисмениця”, ТОВ “Тисхутролюкс”, ПрАТ “Газінвест” та інші.

В районі зареєстровано 3095 суб’єктів підприємницької діяльності, з них: 2053 фізичних особи-підприємці, 1042 юридичних особи.

МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

У 2002 році між Тисменицьким районом та ґміною Стшельце Опольське (Польща) підписано офіційну Партнерську угоду про дружбу та співпрацю.

Угодою передбачено обмін досвідом та ідеями у галузях самоврядування, комунального господарства та охорони навколишнього середовища, соціальної опіки, розвитку промисловості, малого та середнього підприємництва, охорони здоров’я, культури, освіти, пожежної безпеки, спорту і відпочинку.

У 2011 році підписано Угоду про партнерство Тисменицького району та округу Бандера штату Техас (Сполучені Штати Америки). Зустріч відбулася за участі керівництва району, представників ґміни Стшельце Опольське (Польща) та офіційної делегації із округу Бандера штату Техас (США). Угода передбачає формування і розвиток взаємовідносин між районом та округом у напрямках освіти, спорту, туризму, культури, історії, економічного розвитку, сільського господарства, дипломатичних і добросусідських стосунків.

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

В районі функціонує 47 лікувально-профілактичних закладів: Лисецька центральна районна лікарня з профільним стаціонаром на 170 ліжок та поліклінічним відділенням на 245 відвідувань за зміну, Тисменицька міська лікарня зі стаціонаром на 110 ліжок та поліклінічним відділенням на 272 відвідування за зміну, Єзупільська міська лікарня на 30 ліжок стаціонарної допомоги і поліклініка на 52 відвідування за зміну; 9 сільських лікарських амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 35 фельдшерсько-акушерських пунктів.

  В Тисменицькому протитуберкульозному диспансері (обласного підпорядкування) функціонує 20 ліжок денного стаціонару. Протягом 2015 року на 20 ліжках денного стаціонару проліковано 85 хворих (мала кількість пролікованих хворих аргументується тим, що хворі на туберкульоз потребують великих термінів лікування).

Функціонує Погонянський психоневрологічний інтернат, що є соціально-медичною установою для постійного проживання вихованців з психічними розладами. Погонянський інтернатний заклад системи соціального захисту розрахований на 130 осіб. Наразі там перебуває 130 підопічних.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

Функції соціального захисту населення району здійснюються управлінням соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації (у штаті управління – 50 працівників), де впроваджено єдину технологію прийому громадян та призначення усіх видів допомог, створено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг). У селі Черніїв функціонує стаціонар по обслуговуванню одиноких та громадян похилого віку. 31 соціальний робітник надає допомогу одиноким та пристарілим особам у населених пунктах району.

ОСВІТА

В районі працює 43 школи, з них І ступеня – 4 (в тому числі один НВК), I-ІІ ступенів – 17 (в тому числі 5 НВК), І-ІІІ ступенів – 22 (в тому числі одна спеціалізована школа з поглибленим вивченням окремих предметів, 8 НВК), будинок дитячої та юнацької творчості, ДЮСШ, 8 дошкільних навчальних закладів.

Загальна кількість учнів у школах району становить 7982 особи, навчальний процес у школах забезпечують 1126 педагогічних працівників.

Підвезенням до шкіл різними перевізниками охоплено 675 дітей, на виконання Державної цільової соціальної програми “Шкільний автобус” в районі задіяно 4 шкільних автобуси (села: Рошнів, Марківці, Старі Кривотули, Угринів).

КУЛЬТУРА

У районі функціонує 51 заклад культури та 49 бібліотек (у тому числі 3 дитячих), 2 центри культури та дозвілля (у місті Тисмениця та селищі Єзупіль), а також 8 музеїв (музей історії міста Тисмениця ім. Степана Гаврилюка (м. Тисмениця, вул. Костя Левицького, 4), краєзнавчий музей ім. Юліана Целевича (с. Павлівка), Народний музей “Краєзнавець” (с. Слобідка), краєзнавчий музей (селище Єзупіль), історико-краєзнавчий музей (с. Сілець), музей історії села Липівка (с. Липівка), музей історії школи і села (с. Пшеничники)).

В районі працює 29 колективів, які носять звання “народний аматорський” та 3 колективи зі званням “зразковий аматорський”.

СПОРТ

На території району функціонує 143 спортивних споруди.

Стадіонів з трибунами на 1500 місць і більше – 1, спортивних залів – 24, приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять – 18, в.т.ч. з тренажерним обладнанням – 3; площинних споруд (спортмайданчиків) у межах населених пунктів – 96: майданчиків з тренажерним обладнанням – 1, футбольних полів – 33, інших майданчиків – 59, майданчиків із синтетичним покриттям – 6.

У населених пунктах району налічується 28 юнацьких та 28 дорослих футбольних команд, які беруть участь у щорічному чемпіонаті району, а також 12 волейбольних команд.

Розвитку спорту та пропаганді здорового способу життя серед молоді району активно сприяє Тисменицька районна дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ), у якій працюють секції спортивного орієнтування, дзюдо, настільного тенісу, боксу, самбо, баскетболу та футболу.

У відділеннях з цих видів спорту систематичними заняттями охоплено 608 дітей. Навчально-тренувальний процес забезпечують 19 тренерів-викладачів, які проводять заняття у 22 населених пунктах району.

Гордістю району серед юних спортсменів є Стуй Христина (уродженка с.Угринів, майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики), Гудз Андрій (с.Підпечери, срібний призер світу зі спорторієнтування 2015 року в Фінляндії), Зінько Руслана (с.Милування, член збірної області, чемпіонка з боротьби дзюдо), Галагуз Ігор, Джус Андрій, Сом Руслан, Чернега Ігор (майстри спорту, члени національної збірної України з боксу), Іванишин Мар’яна (майстер спорту України, член національної збірної команди України з жіночого футболу), Мар’яна Словінська (с. Підпечери, багаторазова переможниця чемпіонатів з кіокушинкайкан карате) та інша обдарована молодь.

Значна увага приділяється проведенню культурно-спортивних заходів до знаменних дат України. Щорічно відбуваються Кубок району до Дня Незалежності України з футболу та турнір пам’яті В’ячеслава Чорновола; легкоатлетичний пробіг по селах району; Міжнародний турнір з боксу, присвячений пам’яті майстра спорту з боксу Петра Мицика; футбольні турніри, присвячені пам’яті воїнів-афганців Володимира Себедина в с. Підлісся, Петра Майстра в с. Старі Кривотули, Михайла Присяжнюка в с. Слобідка; турнір з баскетболу, присвячений вшануванню учасників бойових дій на території інших держав та пам’яті Ігоря Сущинського в селищі Єзупіль; меморіал Івана Краснецького з футболу.

Карта району

Історичні події та свята

Субота
19
серп.
Преображення Господнє
Субота
19
серп.
День пасічника
Середа
23
серп.
День Державного Прапора України

Урядові сайти

TRO

Архів

el vpered

Погода